Як наколотишся за день,
Як натовчешся на роботi,
Так Душу задовбуть турботи,
Що в нiй нi жартiв, нi пiсень!
Iдеш в юрбi. Немає сил.
I раптом — наче хто покличе.
Лице казкової краси!
Блакитнi очi в пiвобличчя!
Перехопило дух на мить:
Пелюстки губ i щiк рум'яна,
Струнка, мов юная Дiана,
Не йде, а начебто летить!
Торкнула усмiшка вуста.
Краса мою збудила Душу.
Я жити хочу! Жити мушу!
Бо є жiнки i є краса!

Красиво

неплохо